Вправи, що сприяють стабілізації психоемоційного стану малюків.

Вправи, що сприяють стабілізації психоемоційного стану малюків.

 

Мавпочка.

 Ця гра відновлює впевненість дітей у власних силах, навчає досягати поставленої мети.

Для гри можна сформувати такі пари: дорослий-дитина, дитина-дитина. Дорослий/дитина стає зручно у повний зріст (якщо дитина маленька, то дорослий стає на коліно; якщо діти одного віку, то одна з них стає на підвищення), тримаючи високо в одній руці іграшку — "банан". Дитина має її дістати, придумуючи самостійно, як залізти і дотягнутися до «банану».

Пиріжок (гра з елементами пастки).

 Ця вправа сприяє розслабленню, відновленню базового спокою, розвитку довіри до дорослих, насичує дитину почуттями любові та ніжності. Гра символічно імітує повернення до лона матері. Окрім того, вона знайомить дитину із процесом здобуття і виготовлення їжі та традицією землеробства.

 Для гри формуються пари: дорослий-дитина. На початку вправи дитина лежить на животі, дорослий на її спинці починає проводити весь комплекс польових робіт – від орання землі до засівання зерна. Після того дитина перевертається догори животиком, а дорослий робить "тісто" – насипає борошно, наливає воду, місить тісто, викладає начинку, загортає пиріжок (складає 52 ручки, ніжки) і ставить у грубку, міцно обіймаючи і закриваючи всього малюка руками, притискаючи до себе, та дмухаючи через одяг, щоб створити відчуття тепла. Дитина в цей час регулює тривалість гри, насичується любов'ю дорослого і "жаром грубки"; отримавши відчуття достатності, шипить: "шшшш ..", повідомляючи про те, що "пиріжок готовий".

Тачка.

 Ця гра сприяє інтегруванню рефлексу опори на руки, знімає тривожність, підвищений контроль (малюк вчиться довіряти, знаходячись в незручній позиції, за умов обмеження спостереження за навколишнім середовищем та незвичній руховій діяльності), зміцнює спину і верхній плечовий пояс. Для гри можна сформувати такі пари: дорослий-дитина, дитина-дитина. Дитина пересувається на ручках, друга дитина чи дорослий тримає її за ноги.

Кружляння.

 Гра «Кружляння» добре тренує вестибулярний апарат та допомагає дітям дуже швидко переключатися на позитивний настрій. Гра виконуються у парі дорослий-дитина і підходить навіть для найменшеньких, поступово ускладнюючись, відповідно до віку. Граючись із найменшими, дорослі беруть малюка під пахви і, притискаючи його до своїх грудей і живота спинкою, кружляють, залишивши ніжки дитини у вільному польоті. Як тільки дорослий зупиняється, малюк м'яко сідає на підлогу і перекочується. Більш дорослих дітей можна кружляти, тримаючи за ручки, ніжки, ручку і ніжку. Діти можуть охоплювати ногами тулуб дорослого, розміщуючись обличчям догори та донизу тощо. З часом можна збільшувати кількість обертів та їхню швидкість. Ця вправа також допомагає зняти напруження з фасцій та зв'язок, підготувати суглоби дитини до більш інтенсивних практик.

Тілесні ігри бажано чергувати – пропонуючи дітям то більш рухливі, то більш спокійні.

А з маленькими за бажанням можна читати казки, застосовувати ігри із статичними положеннями тіла або жартівливі масажі та пальчикові гімнастики, що позитивно позначаються на загальному психоемоційному стані дитини та сприяють розвитку вищих психічних функцій: уваги, мислення, пам'яті, мови і інтелекту.  

Наведемо приклади жартівливих та корисних масажів, які сприяють загальному розвитку дитини та зняттю надмірного м’язового напруження: ПРИКЛАДИ УТІШОК ДЛЯ МАЛЕНЬКИХ

Зміст утішки Рухи:

Кую, кую ніжку (Стукаємо м’якою частиною кулака по

Ступні);

піду в путь-доріжку( робимо уявну доріжку від пальчиків до

п'ятки);

Треба коника кувати (згинаємо ніжку в колінному суглобі;

далеко йому скакати. витягаємо ніжку, ніжно без

надмірних зусиль).

Кують, кують ковалі.

(Стукаємо пальцями по пальцях

стопи;

і великі і малі. тягнемо за пальці від великого до

мізинця)

Підкуй цього, підкуй того(беремо обидві ніжки, затискаємо їх

руками);

Підкуй мого вороного (наближаємо ноги та плескаємо

стопи одна до другої).

 

Горошок, бобошок, пшеничка,

вареничка

(Перебираємо пальчики на нозі від

мізинця до великого)

А старий бобище –

фууур-р-р-р на плотище!

(хапаємо (наче відриваючи) великий

палець і легенько мотаємо ніжкою).

 

Кую, кую чобіток

(Стукаємо м’якою частиною кулака по

Ступні);

Подай, бабо, молоток (стискаємо гомілку, наче ручку

молотка)

Не подаси молотка,

не підкую чобітка.

(мотляємо ногою, тримаючи гомілку)

 

Кую, кую ніжку

( Стукаємо м’якою частиною кулака по

ступні);

Побіжим в доріжку

(плескаємо стопою по поверхні, де

лежить дитина)

Треба ніжку підкувать,

Щоб уміла танцювать.

(продовжуючи плескати/тупотіти

провертаємо ніжку до середини та

назовні до пружної зупинки.)

 

Де ведмедик клишоногий? –

стук-стук-стук.

(Стукаємо кулачком по ступнях

ніжок);

Де зайченя вухатеньке? –

плиг-стриб-скок.

(стрибаємо пальчиками);

Де киценька-мурисенька? –

мяу-мяу.

(дряпаємо борозенки).

 

Додатковий ефект таких занять полягає у тому, що батьки,

граючись з дітками, самі отримують позитивні враження, що сприяє

подоланню стресових переживань. В свою чергу, врівноважений стан

батьків гарно позначається на загальному психоемоційному стані

малюка.